Žēlsirdības medmāsa Mis Antonina Dmitrijeva
1899. vai 1914. gads, Vladivostoka. Japānas fotostudija Hoshita
Подорож довжиною в життя
Антоніна Олександрівна Дмитрієва
1881, 16 лютого, Харків – 1960, 28 січня, Сан-Франциско
1881 – 1908, Харків
Тьотя нашої бабусі, Антоніна Дмитрієва народилася у Харкові у родині Харківського міщанина 16 лютого 1881 року. Хрестили у Миколаївській церкві Харкова 20 лютого 1881 року. Видано Свідоцтво о народженні 12 вересня 1881 року.
Батьки:
- мещанин Харькова Олександр Миколайович Дмитрієв, 1845 року народження;
- Анна Петрівна Дмитрієва. Дівоче прізвище невідомо, але є запис у Свідоцтві про смерть (San Francisco, 1960) английськими литерами – “Kasnarko” і іншому документі “Kasnarkoff“. У Свідоцтві Антоніни є друге ім’я – Марія.
Хресні батьки (восприемники):
- Таврійської губернії міста Бердянська купецький син Микола Григор’єв син Єнуровський
- міста Полтави міщанка дівчина Єфросинія Васильєва дочка Володіна.
Старша сестра (наша прабабуся):
- Ольга Олександрівна Мичелкіна [Мычелкин] (дівоче Дмитрієва). Народилася 4 червня 1875 у Єлисаветграді (Кропивницький). Померла від рака 23 жовтня 1923 у Владивостоці у віці 48 років, про що зафіксовано в “Книзі записів Владивостокской Міськради за 1923 рік”. Свідоцтво про смерть доктором Блюменфельдом (Пушкінська вулиця, 42). А заявником про смерть, була сестра – “Антоніна Олександрівна Дмитрівна. акушерка у Клініці Блюменфельда”. Антоніна, наша прабабуся і двоє дітей Катя и Леля – всі разом проживали за адресою: Пушкінська вулиця, 42. В цьому ж будинку жила і сім’я доктора Блюменфельда.
2022 рік. Подальші дослідження дуже ускладнені внаслідок влучання російської ракети у корпус Харківського архіву, архіви на щастя не постраждав, але будинок був законсервований до кращих часів.
1908 – 1931, Владивосток
На початку XX століття дві сестри переїхали до Владивостока. Можливо, пароплавом Морського судноплавного товариства “Доброфлоту”. Однією з головних ліній “Доброфлот” того часу був маршрут Одеса – Владивосток, яким вантажні та пасажирські рейси відправлялися з 1879 року. А можливо і залізницею від Харкова через Москву і дали на далекий схід.
Перша згадка у Владивостоці сестри Антоніни Ольги Олександрівни Мичелкіної [Мычелкиной] датується 1903 роком підписом на фотографії та в записах документів шлюбу з тоді комерсантом, звільненим у запас морським баталером Сибірської флотилії Російської імперії, Михайлом Олександровичем Мичелкіним [Мычелкиным].
З якого року Антоніна проживає у Владивостоці, даних немає. У 1904 році Михайло Мичелкін [Мычелкин] повертається на флот, а у 1906 році у Михайла та Ольги Мичелкіних [Мычелкин] у Владивостоці народжується перша дочка – Катерина. У 1908 році вони здійснюють весільну подорож (так написано на звороті фотографії) до Санкт-Петербурга та Харкова, де 28 червня у родині з’являється друга дочка, наша бабуся, Ольга Мичелкіна [Мычелкина]. Хрещеницею у бабусі була 18-річна Антоніна.
Антоніна закінчила фельдшерсько-акушерських курсів. Де були курси, у Харкові чи во Владивостоці, невідомо.
У Владивостоці Антоніна влаштовується у приватну Клініку доктора Блюменфельда, в якій пропрацювала до самої еміграції у 1930 році. Під час Першої Світової війни Антоніна, як і багато інших лікарів та медперсоналу міста, паралельно з основною роботою працює у Морському госпіталі Владивостоку. З покоління в покоління передавалася сімейна історія про те, що у тьоті Тосі, саме так і тільки так називали Антоніну в сімейному колу і на початку ХХ сторіччя і зараз, у XXI сторіччя, був наречений Іван Іванович, який загинув у Першу Світову війну. Про Івана Івановича більше, на превеликий жаль, нічого не відомо, навіть прізвища.
Після смерті нареченого Антоніна ніколи не виходила заміж, і відповідно не змінювала прізвище — саме це і допомогло знайти та відстежити її шлях з Владивостока до Сан-Франциско.
Антоніна у наших сімейних історіях була легендою, була той особливою людиною, яка виховала і поставила на ноги двох детей сестри – Катю і Лелю (мою бабусю). У 1918 році на фронті у рядах Колчаковської армії загинув чоловік її сестри, поручик Мичелкін (Мычелкин), а у 1923 році після довгої і важкої хвороби помирає сестра.
До 2021 року вважалося, що Антоніна померла на початку 1920-х років від тифу (так я пам’ятаю з дитинства). Однак у 2021 році, занурившись у світ генеалогічних досліджень історії родини та шукаючи інформацію про Клініку Блюменфельда, де працювала Антоніна Дмитрієва, я з подивом з’ясував, що наша сімейна легенда зовсім не померла в 1920-х роках!
Антонина прожила во Владивостоке до 1931 года, поставила на ноги детей сестры. Катя и Ольгя закончили “коричневую” гимназию, расформированную в “трудовую советскую школу 2-ступени имени Лазо”. Младшая Оля поступила в Владивостокский педагогическом лицей и 1928 году вышла замуж за Владимира Косолапова, молодого инженера и экономиста. А старшая Катя вышла зумаж за Игоря Апполинарьевича Политовского, из старинного польского шляхетного рода, в 1930-х годах Катя поступила и окончила Томский мединститут.
Как только дети вышли замуж, Антонина задумалась о том, чтобы выехать из СССР и перебраться в Шанхай, куда ее постоянно звал доктор Блюменфельд.
Клініка Блюменфельда
Клініка (Лікарня) Блюменфельда, була однією з найвідоміших в галузі жіночих хвороб у Владивостоці. Її засновник — доктор медицини Сергій Михайлович Блюменфельд (28.08.1874, Кишинів — серпень 1947, Шанхай), нащадок бессарабського дворянства. Хірург. Після закінчення Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі у 1899 році працював у Військово-морському відомстві Владивостоку: молодшим лікарем Сибірського флотського екіпажу та молодшим ординатором у Військово-морському госпіталі. Приблизно у 1910-х роках він заснував і очолив приватну хірургічну жіночу лікарню.
Десь у 1925 році клініку було націоналізовано та перейменовано на «Первый родильный дом» (“Роддом №1). У тому ж 1925 році Блюменфельда запросили до лікарсько-санітарної служби КВЖД на посаду хірурга Центральної лікарні. В у 1927 році він уже працює у Шанхаї, куди виїхала майже вся команда клініки з «червоного» Владивостока. Серед російської еміграції та місцевого китайського населення Доктор Блюменфельд вважається найкращим європейським хірургом.
Наприкінці 1920-х років Сергій Блюменфельд повідомляв з Шанхаю Антоніні, що, хоча шанхайська клініці й процвітає, але має багато труднощів — нестачу персоналу, фінансові проблеми, а головне — «дуже складно робити операції через вологий клімат, який не дає ранам швидко гоїтися».
У «Первому родильному доме м. Владивосток» Антоніна Дмитрієва працювала під керівництвом доктора Едуарда Карловича Фохта. Його дружина, Ніна Олександрівна, була подругою не лише Антоніни, а їхній маленький син Валентин є на фотографіях із нашої бабусею Ольгою Мичелкіною та Антоніною Дмитрієвою.
Из архива НКВД, 1940 год., стенограмма допроса, подпись моей бабушки Ольги Михайловны Косолаповой:
“… в сентябре/октября 1930 года тетя (Дмитриевой Антонины) сообщила письмом, что собирается уехать из Владивостока в Харьков…”
“… о том, что на нелегально перешла границу в Китай, я узнала в 1932 году, когда приехала из Японии от сестры Политовской Е.М.”
1931 – 1951, Шанхай
У 1931 році Антоніна «нелегально переходить кордон із Китаєм» (зі слідчої справи НКВС) за допомогою китайців, які становили значну частину персоналу клініки — від завгоспа до нянь і доглядальниць. У 1920-х роках китайське населення становило 20–30% мешканців Владивостока. В адресно-довідковій книзі «Весь Владивосток» видно, що всі 10 зубних техніків мали китайські прізвища, тоді як усі зубні лікарі — слов’янські.
Для розуміння ролі китайської общини у житті міста: з приблизно п’яти десятків міських хлібопекарень близько 80% належали китайцям, як і взуттєві майстерні, шкіряні підприємства, овочеві крамниці, кравецькі майстерні та багато інших виробничих та торговельних підприємств.
З 1931 року Антоніна оселяється в Шанхає та починає працювати старшою медсестрою та акушеркою вже в Шанхайській клініці разом із доктором Блюменфельдом.
А тим часом в СРСР головного лікаря Пологового будинку Едуарда Карловича Фохта заарештували у 1937 році, у 1938 — розстріляли, а його дружину заслали до радянських таборів. Через 2 роки, у 1940-м, у той самий Карагандинському лагер (КАРЛАГ) була етапом доставлена й наша бабуся — Ольга Мичелкіна-Косолапаова [Мычелкина]. На кількох фотографіях видно сина Фохтів — 5-річного Валентина Фохта — у компанії Антоніни та Лесі. Його подальша доля невідома. Добре, якщо його забрали родичі, а не віддали до дитбудинку для «ворогів народу», де зазвичай змінювали прізвища.
У серпні 1947 року Блюменфельд помирає. У Китаї до влади приходить компартія. Емігранти колишньої Російської імперії знову тікають — тепер уже від китайських комуністів.
В архівах російської еміграції я знайшов посвідчення особи, видане японською адміністрацією Маньчжурії. Нижче — текст із цього посвідчення:
満洲国也 [ Манчжоу-го — «Маньчжурская держава»]
№03146 / Miss. Antonina Alexandrovna Dmitrieff
Nationality ….rmer Rusnai. Kharkov Pr., Russia, 16 february 1889, non political, Midwife. spinster (на початок 20 ст.”spinster” використовувалося як юридичне позначення незаміжньої жінки).
Штампи-відмітки: 18.05.1940; 17.05.1941; 19.05.1942; 20.05.1943. Ry 3881-6/05/1937, Shanghai.
Місця проживання (приблизна геолокація):
1951 – 19…, Філіппіни
В 1949 году після приходу до влади китайських комуністів із Шанхаю близько 6000 колишніх емігрантів Російської імперії змушені знову тікати. Еміграція відбувалася в оновленому через американський табір для біженців на філіппінському острові Tubabao. Звідти потік емігрантів розподілявся до США, Австралії та Бразилії. Табір існував з 1949 по 1953 рік.
5 травня 1951 року Антоніна Дмірієва разом з іншими біженцями залишає Філіппіни.
Митний маніфест пасажирів пароплава “Президент Вільсон”, острів Тубабао (Філіппіни) – Сан-Франциско (США):
- Dmitrieff Antonina А., 62 роки, медсестра, м.р. Харків. Приймаюча сторона: NCWC, 149 Madison Ave, New York.
NCWC (National Catholic Welfare Council), американська католицька організація, створена в 1919 році, як структура для координації соціально-благодійної та громадської діяльності католицької церкви в США. NCWC мала департамент з питань імміграції та допомоги іммігрантам/біженцям який займався допомогою за біженців та переміщених осіб після Другої світової.
Достеменно відомо, що в таборі при медичному пункті/амбулаторії було окреме відділення акушерства, до якого і працювала досвідчена акушерка та медсестра Антоніна Дмитрієва. Можливо, ця медична місія була пов’язана з католицькою благодійною місією в таборі.
Гіпотеза, припущення, що має право на життя. Можливо, саме так у Dmitrieff Antonina A. з’явилося друге ім’я — Maria. Іншого пояснення немає, окрім того, що Антоніна в таборі пройшла обряд католицької конфірмації, і щоб підкреслити новий етап духовного життя, і як символ свідомого вибору віри у дорослому віці Антоніна взяла друге ім’я – ім’я святого духовного покровителя. На користь цієї гіпотези свідчить і те, що приймаючою стороною з боку США є благодійна католицька організація NCWC.
1951 – 1960, США
Місця проживання:
- 1953 — Antonina Dmitrieff, заняття: медсестра. Адреса: 1542 Fell, San Francisco, California, USA (архів: Публікація San Francisco, San Francisco County, 1953, Видавець R L Polk & Co.)
- 1956 — 2424 Fulton, San Francisco, California, USA.
- 1957 — Antonina Dmitrieff, заняття: медсестра. Адреса 2424 Fulton, San Francisco, California, USA (архів: публікація San Francisco, San Francisco County, 1953, Видавець R L Polk & Co).
Натуралізація (громадянство США), 1956, 13 листопада:
ANTONINA DMITRIEFF
My present place of residence is 2124 Fulton St., San Francisco, California. Мені 67 років. Домогосподарка. Я народилася: 10 лютого 1889 року в Харкові, в Росії.
Мій особистий опис такий: стать — жіноча, колір шкіри — світлий, колір очей — карі, колір волосся — сиве, зріст — 5 футів 5 дюймів, вага — 160 фунтів, видимі особливі прикмети — відсутні; країна, громадянкою / підданою якої я є: Росія.Свідки натуралізації: Ludmilla A. Kirilloff, клерк, 403 Ashbury Street, San Francisco and Antonina A Kamensky, 2200 48th Ave San Francisko
1956, 13 листопада
- Звернення про видачу номера соціального страхування SSN (social security number) №552-44-0745.
1960, 28 січня
Сертифікат о смерти №3801.
ANTONINA Maria DMITRIEFF
SSN (social security number) #: 552440745
Death Place: San Francisco, 28 Jan 1960. Не заміжня. Практикуюча медсестра.
Батько: Alexander Nikolaevich. Мати: Anna kasnarkoff.
Померла Антоніна Олександрівна Дмитрієва 28 січня 1960 року у віці 78 років у Сан-Франциско. Похована на Сербському кладовищі в Колмі, передмісті Сан-Франциско.
Вона померла, так і не дізнавшись про долю своїх двох єдиних рідних — Каті Мичелкіної-Політовської та Ольги Мичелкіної-Косолапової, яких разом із сестрою виховувала й поставила на ноги. Вона не знала, що Покровський цвинтар, де була похована її сестра, знищений комуністичною владою разом із церквою, а на його місці облаштовано парк відпочинку. Не знала й того, що у 1956 році, саме тоді, коли вона отримувала паспорт громадянки США, Ольга після смерті Сталіна була реабілітована й, пройшовши кола пекла — шістнадцять років таборів і спецпоселень, — змогла повернутися додому.
Я уявляю цю картину — кінець 1950-х років, Антоніна Олександрівна Дмитрієва стоїть на узбережжі Каліфорнії й дивиться, як сонце повільно сідає за горизонт Тихого океануу бік Владивостока. Це був нескінченно довгий захід сонця над нескінченно величезним океаном.
PHOTOS AND DOCUMENTS
(Ua) 16 лютого 1881 (кр. 20 лютого 1881), Дмитрієва Антоніна, Миколаївська церква, Харків. Видано Свідоцтво о народженні 12 вересня 1881 року.
Fotogrāfijas aizmugurē rakstīts: “Katja un Tosja. 1926. gada 19. augusts, Vladivostoka. Uz kalna pie apaļa galda.”
1926, Dr.Blūmenfelda klīnika
Fotoattēlu paraksti: Tosja, Marija Dementjeva, Novikova, Marija Mihailovna Mihailovska, pavāre, veļas mazgātāja, Agnija (A.N.), Byi?.., Ama?.. san, Stelia?..
Посвідчення особи, видане японською адміністрацією Маньчжурі. 満洲国也 [ Манчжоу-го — «Маньчжурская держава»]. №03146 / Miss. Antonina Alexandrovna Dmitrieff, 1937-1940.
