Знахідка метрики о народженні Антоніни Дмитрієвої
У дослідженні історії мого роду — знакова подія. Харківський історик Andrey Paramonov знайшов метрику народження сестри моєї прабабусі. Я шукав у 1889 р., а знайшли у 1881 р.. Дата і місяць збігаються — 16 лютого. Ще раз дякую, пане Андрію! З цієї нагоди — картина харківського художника Pogribnyy Artem – харківська Миколаївська церква, де хрестили сестру прабабусі. На картині церква з 1780-х, за 100 років до народження Антоніни Дмитрієвої. Нижче сімейна історія яка трапилася у першу половину XX ст., а в коментах — лінк на повну статтю.
***
Сестра моєї прабабусі, Антоніна Дмитрієва, народилася в сім’ї Харківського міщанина 1881 року. З дитинства пам’ятаю — ім’я її згадували з придихом та повагою, вона була легендою мого роду — вона поставила на ноги дітей сестри (сестра та її чоловік рано померли — 1918 та 1923 році). Антоніна дала дітям сестри освіту та вивела у світ. Тітка Тося — саме так її називала не лише бабуся, а й усі родичі аж до нашого часу.
Антоніна померла в середині 1920-х років. Пройшло 100 років, я поринув в історію своєї сім’ї і… виявилася — Антоніна зовсім не померла, а втекла у 1931 року з СРСР! “Нелегально перешла границу” (слідча справа НКВС, 1940 р.).
На початку 1900-х Тося переїхала до Владивостока, де закінчила медичні курси та працювала сестрою милосердя. Під час 1СВ у неї загинув наречений і після смерті коханого вона присвятила життя сім’ї своєї сестри та акушерству. З 1907 року вона працювала у приватній лікарні Блюменфельда, найвідомішій клініці міста, де народжували та лікувалися жінки відомих сімей міста. Точніше, спочатку Тося працювала у клініці Блюменфельда, а після націоналізації – у Пологовому будинку №1. Сам Блюменфельд у 1924-25 року із сім’єю емігрував перед приходом червоних комісарів до Шанхаю.
У пошуках хірурга Сергій Михайловича Блуменфельда, я випадково і знайшов Тосю в Шанхаї 1940 року. Як виявилося в 1931 році, вона мабуть за допомогою китайців (які працювали у пологовому будинку двірниками, прачками та техперсоналом), втекла до Китаю від Советів.
Завдяки тому, що Тося не змінила дівоче прізвище, в документах японської адміністрації в Маньчжурії, знайшов її посвідчення особи з шанхайською адресами проживання з 1931 по 1949 рік.
Паралельно з’явилися інші підтвердження — у слідчій справі НКВС 1940 року, в провину моїй бабусі ставилася і втеча тітки Тосі. Слідчий ГУДБ НКВС: — “Ваша тітка втекла до Китаю, таємно перейшла кордон, що ви скажете на це?”. А що вона могла сказати? Після вироку сталінської трійкою мою бабусю відправили до таборів, де молода та красива жінка з 1940 по 1956 рік провела цвіт свого життя.
Шанхай. З 1931 по 1947 рік Тося знову працює у хірурга Блюменфельда. Але з приходом до влади китайських комуністів довелось знову тікати. Близько 6000 колишніх підданих рос. імперії емігрували з Шанхаю через табір для біженців на о. Тубабао (Філіппіни) до США. (Табір для біженців з 1949 по 1953 р. організували США). Так у 1949 тітка Тося опинилася на Філіппінах.
А 30 травня 1951 року легендарна тітка Тося разом з іншими біженцями на пароплаві “Президент Вільсон” відпливла курсом на Сан-Франциско і 14 червня, перша в нашому роді, ступає на американську землю. За довідниками знайшов 2 адреси проживання у Сан-Франциско.
2022 випав з пошуків. Але, буквально недавно! — Нове відкриття — знайшлася її могила. Американська організація надіслала копію свідоцтва про смерть та фотографію місця поховання. Тітка Тося померла у 1960 році, у віці 79 років. Похована на Сербському цвинтарі, в Колмі, передмісті Сан-Франциско.
Могила, на якій не лежало квітів близько 60 років. Тепер на після війни маю плани.
Бабуся знала, що Тося не померла, але під час СРСР про це краще було мовчати, а потім ніхто й не розпитував. Ні тітка Тося, ні її племінниця (моя бабуся), так і не довідалися ніколи, як склалися їхні долі після 1931 року.
1956 року бабусю реабілітували, і через 6 років таборів та 10 років спецпоселень вона змогла повернутися додому. І цього ж 1956 року на іншому боці планети — тітка Тося отримує американський паспорт!
Я так і бачу цю картинку — 1956 рік — тітка Тося на березі Каліфорнійського берега, дивиться на сонце, що заходить за горизонт Тихого океану, у бік Владивостока. Це був нескінченно довгий захід сонця над нескінченно величезним океаном.
